24.02.22 пронеслось через життя більшості українців наче кривавий буревій, ламаючи на своєму шляху звичні уклади, та залишаючи по собі біль та порожнечу. Ця дата, широченним проваллям розділила нашу свідомість на затишне та впорядковане «до» і суворе, болюче, але правдиве «після». У нашій державі не лишилося, мабуть, жодної людини, яка не втратила б щось важливе та необхідне. Для когось це були шибки у вікнах, для когось можливість жити у власній оселі, для когось улюблена робота, для когось рідні люди, здоров’я і навіть життя. З іншого боку - лютий 22-го року розставив усе по своїх місцях, і навіть ті, для кого війна, яка йде в Україні з 14-го року була чимось далеким і примарним, нарешті зрозуміли що осторонь залишатися неможливо. Підступна та безпідставна агресія російської федерації, прикрита фіговими листками брехливих пропагандистських наративів, відкрила досі закрити очі. Для всіх, в тому числі і для тих, хто нейтрально, або навіть позитивно ставився до росії , нарешті стало кришталево ясним – хто насправді нам брат, а хто, незважаючи на побрехеньки про спільну історію та «один народ», є кат, вбивця, мародер і ґвалтівник.
Спільне лихо зближує, і український народ вчергове показав світові свою силу, єдність та звитягу, і головне – неймовірну нашу здібність до самоорганізації на будь-якому рівні, та здатність підставити дружнє плече підтримки, тому хто його насправді потребує. Світ теж не залишився осторонь, і важко навіть підібрати слова, щоб передати всю глибину нашої вдячності братським народам Польщі, Великобританії, країн Балтії, Європейського союзу, Америки та Канади, і взагалі всім, хто долучився до того надпотужного потоку допомоги, завдяки якому наші збройні сили встояли у найважчі часи і продовжують робити можливе і неможливе вже котрий місяць поспіль. Тільки разом можна зламати хребта здичавілому ведмедю, який у своєму прагненні крові є загрозою для всього цивілізованого світу. Українці, як ніхто, це розуміють, і кожен, для кого слово «Батьківщина» – не пустий звук, на своєму місці робить посильний внесок у справу нашої майбутньої перемоги над росією, бо для нас «перемога» означає існування України як держави та українців як етноса. Кожна крапля важлива, бо саме краплі формують океан, який змиє врешті – решт цю кляту ракову пухлину з тіла нашої прекрасної планети.
